Насіння гранату в формулах PADMA

Punica granatum L. (лат.), Гранатове Дерево, Гранат, Гренадин

Гранат – листопадне дерево заввишки до 5 метрів, вік сягає кілька сотень років. Плоди мають 6-12 невеликих камер, в яких розташовані соковиті «мішочки» з гострим насінням. Сімейство – Дербеннікові.

Батьківщина граната – західна та середня Азія. Сьогодні гранати вирощують у відповідному спекотному та сухому кліматі по всьому світу: в Афганістані, країнах Близького Сходу, Італії, Португалії, Іспанії, Греції, Франції та на Кавказі.

Історія

Ще в стародавньому Єгипті (близько 2000 року до н.е.(наша ера)) застосовували кору граната для позбавлення від стрічкових хробаків. Знання про гранатове дерево в Європі отримано з Арабської медицини. У середні віки квіти, сік, насіння, цілі плоди та кора гранатового дерева використовувалися в медицині. Авіценна писав, що гранат має протизапальну, протилихоманкову, в’яжучу та сечогінну дію.

Згодом застосування шкірки плодів, насіння і соку потрапило в забуття і збереглося тільки в народній медицині Іспанії. У медицині Азії ці частини рослини використовуються з давніх-давен, причому в Індії в основному насіння. У багатьох релігіях та культурах гранатове дерево шанується як Святе, а плід – як символ родючості, відродження, еротичної любові.

Використовувані частини

Для медичних цілей використовують квітки, сік (свіжий, ферментований або у вигляді сиропу), висушене або соковите насіння, оплодні й стебло, корінь і кору. Сік і насіння регулюють секреторну діяльність шлунка та вважаються лікувальними для органів травлення.

Шкірка плодів, кора стовбура та листя граната (містять алкалоїди, дубильні речовини) мають протиглистову дію, пригнічують хвороботворні бактерії, та використовуються проти діареї та запалення кишечника, при ангіні для полоскання.

Насіння багате калієм, кальцієм, залізом, вітаміном С і цінними жирними кислотами, тому вони використовуються в азіатській медицині, як тонізуючий засіб.

Корисні властивості

Згідно з експериментальними даними танін шкірки граната пригнічує зростання хвороботворних бактерій, дизентерійної палички, грибків та збудника малярії Plasmodium. Лабораторні дослідження також підтвердили глістогінний ефект кори гранату (наявність алкалоїдів).

Дубильні речовини і флавоноїди, що містяться в соку і шкірці плода граната, мають сильну антиоксидантну дію, навіть більшу, ніж зелений чай. Клінічні дослідження підтверджують його профілактичну дію при атеросклерозі.

Дослідження показали, що сік має антиканцерогенну дію. Ефективність при діареї було підтверджено експериментальних дослідженнях. Колишнє припущення, що насіння може містити естрогени, не знайшло підтвердження у сучасних дослідженнях. Але гранат містить речовини елаготаніни, які нормалізують вміст естрогенів.

Важливість використання в медицині Тибету

Тибетська назва для гранату Se’bru (кажуть Sendu). Будда рекомендував гранатове насіння, як засіб при проблемах травлення. У найдавніших письмових текстах (починаючи з 8 століття) задокументовано медичне застосування насіння гранату як відмінний засіб від хвороб «холоду». У PADMA-медиці використовується насіння з досить кислим смаком.

Ім’я: Se’bru.

Смак: від солодкого до кислого.

Принцип впливу: нагрівання.

Область застосування: Se’bru підвищує здатності шлунка до перетравлювання (теплота / активність травлення). Гранат використовується при розладах травлення, втраті апетиту та метеоризмі, які можуть бути спричинені недостатньою травною теплотою.

Насіння гранату входить до складу PADMA DIGESTIN plus.