Гранат – листопадне дерево заввишки до 5 метрів, вік сягає кілька сотень років. Плоди мають 6-12 невеликих камер, в яких розташовані соковиті «мішочки» з гострим насінням. Сімейство – Дербеннікові.

Батьківщина граната – західна та середня Азія. Сьогодні гранати вирощують у відповідному спекотному та сухому кліматі по всьому світу: в Афганістані, країнах Близького Сходу, Італії, Португалії, Іспанії, Греції, Франції та на Кавказі.

Історія

Ще в стародавньому Єгипті (близько 2000 року до н.е.(наша ера)) застосовували кору граната для позбавлення від стрічкових хробаків. Знання про гранатове дерево в Європі отримано з Арабської медицини. У середні віки квіти, сік, насіння, цілі плоди та кора гранатового дерева використовувалися в медицині. Авіценна писав, що гранат має протизапальну, протилихоманкову, в’яжучу та сечогінну дію.

Згодом застосування шкірки плодів, насіння і соку потрапило в забуття і збереглося тільки в народній медицині Іспанії. У медицині Азії ці частини рослини використовуються з давніх-давен, причому в Індії в основному насіння. У багатьох релігіях та культурах гранатове дерево шанується як Святе, а плід – як символ родючості, відродження, еротичної любові.

Використовувані частини

Для медичних цілей використовують квітки, сік (свіжий, ферментований або у вигляді сиропу), висушене або соковите насіння, оплодні й стебло, корінь і кору. Сік і насіння регулюють секреторну діяльність шлунка та вважаються лікувальними для органів травлення.

Шкірка плодів, кора стовбура та листя граната (містять алкалоїди, дубильні речовини) мають протиглистову дію, пригнічують хвороботворні бактерії, та використовуються проти діареї та запалення кишечника, при ангіні для полоскання.

Насіння багате калієм, кальцієм, залізом, вітаміном С і цінними жирними кислотами, тому вони використовуються в азіатській медицині, як тонізуючий засіб.

Корисні властивості

Згідно з експериментальними даними танін шкірки граната пригнічує зростання хвороботворних бактерій, дизентерійної палички, грибків та збудника малярії Plasmodium. Лабораторні дослідження також підтвердили глістогінний ефект кори гранату (наявність алкалоїдів).

Дубильні речовини і флавоноїди, що містяться в соку і шкірці плода граната, мають сильну антиоксидантну дію, навіть більшу, ніж зелений чай. Клінічні дослідження підтверджують його профілактичну дію при атеросклерозі.

Дослідження показали, що сік має антиканцерогенну дію. Ефективність при діареї було підтверджено експериментальних дослідженнях. Колишнє припущення, що насіння може містити естрогени, не знайшло підтвердження у сучасних дослідженнях. Але гранат містить речовини елаготаніни, які нормалізують вміст естрогенів.

Важливість використання в медицині Тибету

Тибетська назва для гранату Se’bru (кажуть Sendu). Будда рекомендував гранатове насіння, як засіб при проблемах травлення. У найдавніших письмових текстах (починаючи з 8 століття) задокументовано медичне застосування насіння гранату як відмінний засіб від хвороб «холоду». У PADMA-медиці використовується насіння з досить кислим смаком.

Ім’я: Se’bru.

Смак: від солодкого до кислого.

Принцип впливу: нагрівання.

Область застосування: Se’bru підвищує здатності шлунка до перетравлювання (теплота / активність травлення). Гранат використовується при розладах травлення, втраті апетиту та метеоризмі, які можуть бути спричинені недостатньою травною теплотою.

Насіння гранату входять до складу PADMA GALETEN та  PADMA DIGESTIN plus 

Сообщение Насіння гранату в формулах PADMA появились сначала на PADMA Україна.

Кардамон – трав’янистий багаторічник сімейства імбирні (Zingiberaceae), висотою понад 4 метри, з потужним кореневищем, від якого відходить утворене основами листя несправжнє стебло.

Плоди кардамону – овальна тригранна коробочка з 10 – 20 ароматним і пекучим на смак насінням. Основне цвітіння посідає січень – березень, а збирання плодів – на жовтень – грудень.

Родом кардамон із південно-західної Індії та Шрі-Ланки, де його називають “королева спецій” і збирають близько 80% від загального врожаю в усьому світі. Кардамон також вирощується у Гватемалі, Танзанії та В’єтнамі.

Історія

Кардамон вважається однією з найстаріших спецій у світі. Використання кардамону датується щонайменше 4000 років. Стародавні єгиптяни використовували кардамон у багатьох лікувальних цілях як частину ритуалів і навіть для бальзамування. Вони жували стручки кардамону, щоб допомогти зберегти дихання та очистити зуби.

Кардамон, популярний під назвою “Королева спецій”, є другим найважливішим урожаєм прянощів у світі поряд із чорним перцем, який називають “Королем спецій”. Це третя найдорожча спеція у світі, після шафрану та ванілі.

Греки та римляни використовували кардамон через його аромат. Це був основний інгредієнт парфумерії та ароматичних олій.

Кардамон згадуються і в давніх працях, що належать до появи Індійської цивілізації. Єгипетська книга лікарських рослин (папірус Еберса), датована 1550 до н.е., свідчить про цілющі властивості прянощі.

Протягом 19 століття плантації кардамону були створені британськими колоністами, і тут багато зеленого і чорного кардамону, які ми використовуємо сьогодні.

Гватемала є найбільшим комерційним виробником кардамону. У деяких частинах Гватемали він вважається ще більш цінним урожаєм, ніж урожай кави.

Використовувані частини

Хоча кардамон є одним із сімейства імбирних, але як спеція використовується не корінь, а капсула насіння. Збирають коробочки зеленими, недозрілими, щоб уникнути «вибуху» (розтріскування) та втрати насіння при сушінні. З насіння кардамону отримують ефірну олію із запахом евкаліпта.

Ефірна олія має пекучий смак, який обумовлений наявністю компонента гінгерол, властивого всім рослинам імбирних родин.

Ефірне масло містить: амідон, борнеол, ліналол, цинеол, борнілацетат, неролідол, терпінеол, терпінілацетат. Також містить мінерали – залізо, кальцій, магній, фосфор, цинк, білок та вітаміни групи В.

Корисні властивості

Кардамон відносять до найкращих стимуляторів травної системи. Він сприяє формуванню та відтоку жовчі, виведенню токсинів, має тонізуючий ефект.

Кардамон корисний при метеоризмі та має перевірену антибактеріальну та противірусну дію.

Кардамон здатний впоратися із сухим кашлем, стимулює кровообіг, чим виправдане його застосування при гіпотонії.

Важливість використання в медицині Тибету

Ім’я: SuG-SMEL (маленький кардамон).

Смак: гострий.

Принцип дії: теплий.

Застосування в медицині Тибету: застосовується при холоді нирок і шлунка, втраті апетиту, розладі шлунка. Кардамон використовується головним чином як один з багатьох компонентів у складних рецептах Тибету.

Насіння кардамону входять до складу швейцарських рослинних дієтичних добавок PADMA 28 active та PADMA GALETEN та PADMA DIGESTIN plus

Сообщение Насіння кардамону в формулах PADMA появились сначала на PADMA Україна.

Довгий перець – це ароматна рослина, що в’ється, трохи менше метра у висоту (може стелитися по землі або витися як ліана). Численні стебла, опушені на кінцях. Листя розташоване по черзі, темно-зелені, серцеподібної форми. Цвіте довгий перець у липні – серпні.

Плоди, схожі на гулі, збираються в гроно і нагадують сережку. Свіжі плоди мають солодкуватий смак, а висушені – пекучий і гострий. Сімейство – перцеві. Розповсюдження: Гімалаї, Бангладеш, Індія, Шрі-Ланка.

Історія

Перець на санскриті “pippali”. Довгий перець був відомий стародавнім грекам та римлянам значно раніше, ніж чорний перець. Є версія, що до давньої Греції довгий перець завіз полководець Олександр Македонський після походу до Індії.

Згідно з історичними джерелами довгий перець, в першу чергу, застосовувався з лікувальною метою, а пізніше – як пряність. В даний час ця пряність є набагато менш поширеною, ніж “чорний перець” і продається лише у спеціалізованих магазинах.

Використовувані частини та корисні властивості

Плоди збирають до зрілості і висушують. Основними активними речовинами є алкалоїд піперин і споріднені сполуки піперлонгумін, піперналамін, а як ароматизатори – ефірна олія.

Плодам довгого перцю приписується судинорозширювальна дія. В Індії плоди довгого перцю застосовували для лікування бронхіальної астми, недуг у м’язах, печінки та жовчного, при кашлі, при позбавленні від паразитів, пригнічуючи насамперед активність хеліко-бактерій та грибів роду кандиду.

Аюрведа-медицина призначає довгий перець у поєднанні з іншими лікарськими рослинами проти підвищеної кислотності шлунка та проти кишкових виразок. Сучасні експериментальні дані підтверджують, що алкалоїд піперин, що міститься в плодах, багаторазово збільшує біодоступність корисних речовин, чим посилює їх ефективність.

Також, піперин знижує рівень тригліцеридів (жирів) та «поганого холестерину» (ліпопротеїн низької щільності), та підвищує рівень «хорошого холестерину» (ліпопротеїн високої щільності). Перець довгий також відомий як тонік для мозку та статевої системи.

Важливість використання в медицині Тибету

Ім’я: Pi-Pi-Ling.

Смак: солодкий, пряний.

Принцип дії: зігрівальний, усуває холод, застій. Піппалі стимулює енергію Tripa (енергія нагріву, яка зосереджена у печінці).

Застосування: Pi-pi-ling усуває холод тіла та сприяє нагріванню. Стимулює роботу шлунково-кишкового тракту, виробництво сперматозоїдів та яйцеклітини. У поєднанні з іншими лікарськими рослинами використовується при розладах енергії Lung/Вітер (пов’язана з нервовою системою) та енергії Beken/Слиз, важкому диханні, утворенні слизу в грудях, розладі шлунка та метеоризмі.

Плід довгого перцю входить до складу PADMA DIGESTIN plus та PADMA GALETEN.

Сообщение Перець довгий в формулах PADMA появились сначала на PADMA Україна.

Назва походить від малазійського/індонезійського “kayu manis”, що означає “солодке дерево”. Вид роду Коричник (Cinnamomum), родини Лаврові (Lauraceae).

Коричник китайський – вічнозелене дерево, висотою до 10 метрів. Листя шкірясте, широкоовальне, блискуче-зелене зверху. Дрібні, жовтувато-білі квітки зібрані у суцвіття. Коричник китайський плодоносить у червні – вересні. Плід – ягода.

Батьківщина – Південний Китай, В’єтнам, Лаос та Бірма. На Шрі-Ланці, Яві, Суматрі касія культивується для використання як прянощі.

Історія

Коричник/кориця згадується вже близько 2800 л. до зв. е. у першій книзі лікарських трав імператора Шень-Нунг (батько китайської медицини). З тих пір у різних культурах по всьому світу коричник використовувався як ліки, пряність, для релігійних церемоній, консервування харчових продуктів, а також для бальзамування.

До Європи корицю завезли португальські купці у 15 столітті зі Шрі-Ланки. Португалія, Голландія та Англія роками сперечалися за монополію на корицю. У 16 столітті голландці відвоювали коричневий острів у Шрі-Ланці та зайняли монополію. З 1833 голландці завозили корицю з плантацій в Індонезії.

У світі налічується понад 250 видів Кориці. З кори коричника китайського отримують пряність – касію. Палички касії роблять із внутрішньої сторони кори молодих пагонів дерева, які зрізають у сезон дощів. Палички цейлонської кориці тонші у зрізі, закручуються з двох сторін, мають тонкий аромат. А у касії палички товстіші, трохи закручені з одного боку, менш ароматні, з різким смаком.

Використовувані частини та корисні властивості

У фітотерапії використовують отримане з кори дерева коричника китайського ефірну олію. Основний компонент ефірної олії – коричневий альдегід, крім того, фенолкарбонові кислоти, трохи дубильних речовин та полісахаридів. Касія також містить кумарин. Тому її слід вживати у помірних дозах.

Європейським агентством з безпеки продуктів харчування (EFSA) визначено абсолютно нешкідливу добову дозу кумарину, що відповідає приблизно 2 г порошку касії із середнім вмістом кумарину. Зміст касії в препаратах Тибету набагато нижче рекомендованої EFSA добової дози.

Компоненти кориці виявляють жовчогінну, протизапальну, антибактеріальну, антивірусну дію, стимулюють апетит, знижують рівень цукру в крові, ефективні при виразковій хворобі. Зокрема, ефірні олії відповідають за антибактеріальну та спазмолітичну (протисудомну) дію, ефективні при метеоризмі. У західноєвропейських традиціях китайська кориця застосовується при дискомфорті (спазмах) у шлунково-кишковому тракті, метеоризмі, здутті живота, діареї, втраті апетиту та при станах тимчасової прострації.

У клінічних дослідженнях спостерігалося зниження рівня глюкози в крові (хворих на цукровий діабет 2 типу – інсулінозалежних) після кількох тижнів вживання натще порошку касії порівняно з вживанням плацебо.

Подальше клінічне дослідження з участю ВІЛ-позитивних пацієнтів показало, що з допомогою касії стримується зараження ротової флори грибком Candida albicans.

Важливість використання в медицині Тибету

У медицині Тибету використовується кора коричника під назвою Shing tsa (збільшує теплоту травлення, допомагає переварити їжу, відновлює тепло в тілі, при хворобах Вітру). Рекомендується використовувати разом із іншими рослинами.

Ім’я: Shing tsa.

Смак: гострий, солодкий, солоний і терпкий (в’яжучий).

Принцип впливу: нагрівання.

Область застосування: згідно з Тибетською медициною кора коричника китайського (касія) зігріває, виліковує холод у шлунку та печінці, покращує теплоту травлення, сприяє гарному засвоєнню поживних речовин, зупиняє пронос.

Кора коричника китайського входить до складу дієтичної добавки PADMA DIGESTIN plus та PADMA GALETEN.

Сообщение Коричник китайський в формулах PADMA появились сначала на PADMA Україна.

Терміналія белерика – високе листяне міробаланове дерево до 50 м і діаметром 3 м з округлою кроною. Кора блакитна або попелясто-сірого кольору покрита численними тонкими поздовжніми тріщинами.

Молоде листя мідно-червоне, потім темно-зелене, згруповане на кінцях гілок. Квітки поодинокі, дрібні, довжиною 3-15 см, зеленувато-білі; квіти з’являються разом із новим листям і мають сильний медоподібний запах. Плоди еліпсоїдні, розміром 1,8-2,2 см, бархатисті або шовковисті, світло-жовті.

Сімейство: комбретові. Рід: терміналія. Батьківщина – Бангладеш, Бутан, Камбоджа, Китай, Індонезія, Лаос, Малайзія, Непал, Пакистан, Шрі-Ланка, Таїланд, В’єтнам.

Історія

Міробалан белерика відомий на санскриті як бібхітаки, що означає: “безстрашний”. В індійському фольклорі, кажуть, що демони мешкають біля дерева терміналія белерика і ті, хто сидів під тінню його, були вразливі для нападу.

Плід бібхітакі забезпечує повну підтримку функцій травлення та забезпечує оптимальну роботу шлунково-кишкового тракту. В Аюрведичній Фармакопеї Індії документально підтверджено, що бібхітакі у вигляді порошку використовується для лікування нудоти та глистної інвазії. Широко використовується в Індії як омолоджувальний засіб.

Використовувані частини

У медицині використовуються плоди бібхітакі. Такі діючі компоненти як: бета-ситостерин, галова кислота, елагієва кислота, етиловий галлат, глюкогаллін та хебулінова кислота визначають лікувальні властивості бібхітакі (Індійські Лікарські рослини – Ілюстрований словник).

Корисні властивості

Терміналія белерика або бібхітаки найчастіше використовується поряд з терміналією хебулою та емблікою лікарською у формі трифали, яка застосовується для лікування різноманітних захворювань протягом кількох століть в аюрведичній медицині. Завдяки сильній антибактеріальній дії бібхітаки використовується поодинці для лікування різних шлунково-кишкових скарг.

На додаток до своєї ролі у стимулюванні здорового травлення також було показано важливість застосування терміналії белерики в лікуванні різних захворювань печінки, що є визначальною характеристикою порівняно з іншими плодами трифали.

Плід бібхітаки також використовується для лікування захворювань горла, включаючи кашель, біль у горлі, ларингіт, бронхіт, катар, каміння, хронічна діарея, дизентерія, захворювання очей. Олія з плодів бібхітакі застосовується зовнішньо для лікування ревматизму.

Основні терапевтичні переваги:

• лікування розладів шлунка, таких як діарея, розлад шлунка, запор, глистні інвазії;
• полегшення кашлю;
• трав’яний інгредієнт у аюрведичних ліках для лікування захворювань очей.

Важливість використання в медицині Тибету

Плоди терміналії белерики мають дію: в’яжучу, тонізуючу, омолоджуючу, відхаркувальну, проносну.

Ім’я: ba ru ra (на санскриті vibheetaki).

Смак: терпкий, солодкий.

Принцип дії: зігріваючий.

Область застосування: системи дихання, травлення, видільна та нервова.

Плід терміналії белерики (барура, бібхітакі) входить до складу швейцарських дієтичних добавок  Padma 28 active та Padma Hepaten та PADMA GALETEN.

Сообщение Терміналія белерика в формулах PADMA появились сначала на PADMA Україна.

Плід міробалана (греч. myrobalanos, від myron — запашна олія та balanos — жолудь) чебули називають харитакі (санскр. = священний плід Шиви), а в Тибеті: арура або плід довгого життя.

Належить до одного з міробаланів – групи дерев, що ростуть у Гімалаях. Плоди округлої форми, що нагадують зелені оливки при дозріванні, розділені на 6 сегментів.

Виростає у листяних лісах, на сухих схилах та в різних частинах Азії (Індія, Непал, Бірма, Китай та Бангладеш).

Исторія харитакі

Мало що відомо про використання харитакі в європейській фармацевтичній історії. У китайській медицині, він був відомий за 1000 років, і використовувався проти діареї, головного болю, менструальних спазм, диспепсії, жовтяниці, запорів, геморою, при лікуванні ран, при запаленні горла і як загального відновлювального тоніка.

Деякі джерела кажуть, що харитакі один із найсильніших плодів Аюрведи. В Індії міробалан хебула є священним деревом, божественним даром, і його використовували як тонік,що продовжує молодість.

Частини терміналії чебули, що використовуються.

Використовують висушені зрілі чи незрілі плоди харитакі. Зрілий харитакі має терпкий, дуже кислий смак. Сушений харитакі більше схожий на мускатний горіх, колір може змінюватись від чорного до оранжево-коричневого і до жовтого.

Різноманітний склад активних складових харитакі: таніни, хебулінова кислота, галова кислота, смоли, антрахінон, сіннозиди, хебуліни, пальмітинова кислота, стеаринова кислота, олеїнова кислота, лінолева кислота, арахідонова кислота, бегенова кислота.

Харитакі має винятково високий (до 45%) вміст таніну. Також містить велику кількість амінокислот і має до 40% масової частки жирних олій.

Корисні властивості

При лабораторних випробуваннях кісточкових плодів виявлено, що харитакі має природні сильні антиоксидантні та імуномодуляторні властивості, кардіотонічну активність, має антибактеріальну дію, та антиатеросклеротичний ефект.

Згідно з науковими дослідженнями, вживання харитакі знижує рівень холестерину.

Важливість плоду арура в медицині Тибету

Терміналія чебула відіграє центральну роль у медицині Тибету.

Будда медицини у правій руці тримає плід Арура, який у медицині Тибету називають “Цар всіх лікарських рослин”.

Досвідчені лікарі можуть призначити плоди в залежності від різних лікарських властивостей, місцезнаходження, ступеня зрілості та часу збирання. Є також різні показання окремих компонентів, таких як шкірка, м’якоть плодів і т.д.

Ім’я: A-ru-ra.

Смак: ідеальний плід арури повинен мати гіркий, солодкий, кислий, в’яжучий, гострий та солоний. Поєднує у собі всі 6 смаків. Сьогодні люди позбавлені солоного смаку.

Принцип роботи: нейтральний.

Особливості: холодний, притупляти, сухий, різкий, гострий, рухливий.

Застосування: плоди арура використовуються при всіх трьох розладах енергій (Beken, Tripa та Lung), а також при холодній та теплій хворобах. Плоди нормалізують функціонування всього організму, діють на всі тканини, регулюють системні процеси типу Beken/Слиз (водний обмін), стимулюють процеси Tripa/Жовч (метаболізм), але особливо сприятливо впливають на системні процеси типу Lung/Вітер (вища нервова діяльність).

Плоди терміналії чебули (харитакі) входять до складу формул Тибету швейцарських дієтичних добавок: PADMA 28 active, PADMA HEPATEN, PADMA NERVOTONIN, PADMA GALETEN.

Сообщение Терміналія чебула в формулах PADMA появились сначала на PADMA Україна.